Понад 3700 осіб знайшли безпечний прихисток у шелтері благодійного фонду “Благо”.

“Я не просто задоволена — я дуже вдячна, що Бог послав мені таке благо”, “Ми тут як удома. Нам тут спокійно і добре. Ми — одна велика родина”, — ці слова звучать особливо сильно, коли розумієш, що їх промовляють люди, котрі через війну залишилася без рідного дому.

Понад 3700 осіб від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну знайшли безпечний прихисток у шелтері Закарпатського обласного благодійного фонду “Благо”, — каже його керівниця Елеонора Кулчар. Цей заклад дав їм більше, ніж дах над головою. У цих стінах — спокій дітей, підтримка вразливих жінок і відчуття безпеки.

Фонд “Благо” завдяки грантовій підтримці “Голосу Ромні” та фінансуванню Center for Disaster Philanthropy зміг ще на два місяці продовжити оренду будівлі з шелтером. Цей час був критично важливий, аби  встигнути добудувати власне приміщення для прихистку вразливих сімей, які втікали від війни з Харківщини, Запоріжжя, Донеччини, Дніпропетровщини та інших регіонів. В іншому випадку люди могли опинитися на вулиці.

Про умови перебування в шелтері розповідає Валентина Чурон, яка проживає там разом із сім’єю:

“Я з Харківської області, міста Ізюм. Я виїхала з родиною. У мене п’ятеро дітей і чоловік. Ми виїхали тоді, коли ще були безкоштовні потяги. Доїхали до Ужгорода, а тут, дякуємо волонтерам, нам підказали про цей фонд “Благо”. Тричі на день годують. Є де попрати, є де помитися. Гігієнічні засоби дають, підгузки. Білизну дають безкоштовно. Мені тут подобається. Чесно кажучи, я б ніколи в житті не виїхала за кордон. Україна є Україна”.

Окрім оренди, за грантові кошти фонд “Благо” також зміцнив власну інституційну спроможність через вдосконалення внутрішніх політик, прозорість роботи фонду та стратегічний розвиток комунікацій. Керівниця “Благо” Елеонора Кулчар додає:  вдалося закупити бухгалтерську програму, взяти на роботу комунікаційну менеджерку та розробити власний брендбук. Усе це — важливі кроки до зростання і стійкості організації, яка вже багато років допомагає ромським родинам, дітям та переселенцям.

А завдяки безпечному простору люди можуть знову повірити у краще майбутнє. Кожна і кожен з них має свою історію болю, але тут — у турботливому оточенні — вони знову знаходять сили жити.

“У мене двоє маленьких дітей, мама та сестри. Тут для нас зручно, комфортно, спокійно для дітей. З нами працюють психологи. Нам від цього стає комфортніше й легше. Ми вже трохи відійшли від того “бабаху” в голові, що був”, — ділиться своєю історією Олена Рубан із Павлограда на Дніпропетровщині.

Ми в “Голосі Ромні” щиро радіємо, що можемо підтримувати і розвивати ромські громадські організації. Це один з ключових напрямків роботи нашої команди, що сприяє побудові сильних і згуртованих громад.