2 серпня ми вшановуємо пам’ять ромів і ромок, яких 82 роки тому нещадно вбив нацистський режим. Саме в ніч із 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау у страшних муках загинули від трьох до чотирьох тисяч людей. Серед них були діти, жінки, чоловіки, люди похилого віку – цілі родини.

Нацистська політика була спрямована на тотальне знищення ромів, як і євреїв. Попри це про трагедію ромського народу десятиліттями говорили значно менше, ніж вона того заслуговує. Нині ми продовжуємо відновлювати історичну справедливість, зберігати пам’ять про жертв Пораймосу та нагадувати про наслідки ненависті й дискримінації.

Сьогодні ГО «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» взяла участь у заході до Міжнародного дня пам’яті жертв геноциду ромів, який відбувся в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр». Учасники та учасниці вшанували пам’ять жертв Пораймосу, поклавши квіти до пам’ятного знака.

Також напередодні наша організація долучилася до вшанування жертв Пораймосу в Ужгороді, де біля меморіального знака у формі символічного ромського колеса на території Ужгородської гімназії №14 представники ромської громади, органів влади та громадських організацій також поклали квіти й запалили лампадки на знак пам’яті про невинно вбитих.

Крім того, в Запоріжжі до вшанування памʼяті жертв геноциду ромів долучилися представники(-ці) молодіжного простору разом із командою «Голосу Ромні». Захід із презентацією на історичну тематику відбувся в Запорізькому центрі національних меншин.

Для ромського народу одним із найважливіших символів є колесо. Воно означає дорогу, життя, рух уперед і зв’язок поколінь. Водночас нагадує, що історія може повторюватися, якщо суспільство замовчує злочини та не робить із них висновків.

Сьогодні ці слова набувають особливого значення. Україна знову переживає війну. Ми бачимо зруйновані міста, вимушене переміщення людей, загибель мирного населення, катування та спроби позбавити український народ права на власне майбутнє. Тому пам’ять про жертв нацистського геноциду ромського народу – це не лише про минуле. Це про відповідальність перед сьогоденням і майбутніми поколіннями.

82 роки тому роми та ромки в Аушвіці були приречені. У них не було тих, хто міг би їх вберегти. Сьогодні ми живемо завдяки українським захисникам і захисницям. У лавах Сил оборони України воюють і ромські військовослужбовці та військовослужбовиці. Завдяки їм ми маємо можливість жити, працювати, виховувати дітей і зберігати пам’ять про свою історію. Вдячні кожному і кожній, хто боронить Україну та наше право на майбутнє.

Пам’ять не може повернути тих, кого ми втратили. Але вона зобов’язує берегти правду про минуле й робити все, щоб подібні злочини ніколи не повторилися. Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про всіх ромів і ромок, чиї життя обірвав нацистський режим. Вшановуємо кожну і кожного, кому не залишили шансу на життя.